ОСЯГНУТИ, ЗРОЗУМІТИ І ПЕРЕМОГТИ



       Україна завмерла на перехресті в стані невизначеності. Вона прислухається до рухів, які відбуваються всередині неї, водночас напружено вдивляється в зовнішню реальність, щоб зрозуміти що коїться там, навкруги.

Тривожна невизначеність породжує жагу все з’ясувати, зрозуміти і почати діяти. Досвід тягне в минуле. Там вже є готові шаблони дій. Водночас, щось більше і потужніше, ніж спрага до визначення, змушує її опиратися простим і повчальним стереотипам минулого. З’являється відчуття, а потім і розуміння, що розвиток і прогрес – це далеко не лінійний поступ. Вона відчуває вічність свого існування та дію безмежної сили, яка керує розвитком життя Всесвіту. Прокидається бажання пізнати те, що досі було невідоме. З’являється розуміння, що діяти так як завжди вже неефективно. Світ змінився. Змінилася й власне Україна. Пробудження життєвих сил всередині держави стає відчутнішим. Україна починає свій хід.

        Саме так ми, етнічні українці, які народилися і живемо тут, відчуваємо себе і Україну. Свій і її сучасний стан.  В цих відчуттях є все: нестерпний біль втрат, розпач і надія, шалене бажання жити і діяти заради життя своїх дітей і онуків. Жити тут, в Україні, в своєму домі, поки ще неприбраному і пограбованому. Наш розум в постійному пошуку відповідей на запитання, що постають щодня, серця переповнені любов’ю і жагою жити, тіла готові до дій. Ми – це мільйони молодих і вже зрілих українок і українців, які відчувають себе єдиним народом, – кров’ю своєї держави. Ми розуміємо що поки ми тут є, САМОСТІЙНА УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА буде існувати, жити і розвиватись. Ми її кров, група якої унікальна. Без крові, яка циркулює по всьому тілу, наповнює собою, годує і об’єднує всі органи, в тому числі і ті, без яких життя неможливе, Україна як національна держава, приречена. Саме тому ми ті, хто нікуди звідси не поїде. Разом з іншими українцями знайдемо вихід з того стану, в якому опинилися ми та наша національна держава. І це не тільки наше право, а й обов’язок перед собою і майбутніми поколіннями.

      Прямо зараз пропонуємо Вам осягнути та зрозуміти головні проблеми нашого буття, віднайти першоджерело їх виникнення. Поставити собі запитання, знайти відповіді та рішення. Після необхідно рухатись далі по шляхам їх реалізації. Почнемо з болю. Біль завжди віявляє місце виникнення проблем і дозволяє відшукати їх причини.

      БІЛЬ. Ми, мільйони етнічних українців, які народилися і живемо в Україні, відчуваємо біль щоденно. На найбагатшій природніми ресурсами європейській території ми – український народ, потерпаємо від бідності, корупції в державному управлінні, неякісної освіти, соціальної нерівності, агресивної внутрішньої асиміляції іншими народами, відвертого грабунку наших національних багатств, постійного звуження життєвих просторів: економічного, політичного, правового, культурного, фізичного. Постійно зростає відчуття незахищеності, страшної небезпеки і невизначеності. На території нашої держави розв’язана і точиться не перший рік незрозуміла війна, яку заборонено називати війною. Український народ поставили на межі кордонів економічних інтересів кланово-олігархічних груп, що боряться за владу, і щоденно розстрілюють, пояснюючи це ще незрозумілішими «мінськими угодами». Безумовно, що певною мірою разом з представниками українського етносу це переживають корінні народи і представники національних меншин, серед яких є окремі свідомі і віддані Україні люди. Та це не масово. Українські села, які були споконвічно хранителями українського способу життя, культури і мови, спустошені. Там де жили 15000 людей, сьогодні від сили 1500. Щоб врятувати своїх дітей від вбивства на війні, батьки силою виштовхують молодь за кордон на навчання чи роботу, нелегально продаючи свої земельні паї представникам олігархічно-кланових кіл. Водночас, здебільшого росіяни і євреї, хоча й не тільки вони, скуповують за безцінь хати з землею в селах і чогось очікують. Цей процес відбувається не дуже помітно для більшості, та йде невпинно, ніби постійно і чітко кимось скеровується.

             ПРИЧИНИ. Майже кожен день поряд з нами лунають висловлювання: «какая  разница на каком языке я говорю» і «украинцев не существует, мы все славяне». Складається враження, що ми переживаємо історичне де-жав’ю свого народу. Більше трьохсот п’ятидесяти років тому, Московія, колонізувавши Україну та приєднавши до себе велику частину її території, також привласнила собі й ім’я народу, який її населяв, та його багатовікову історію. Русь – Велика країна – Україна, в якій проживали русини – руський народ, пограбували тотально, включно з ім’ям і історією. «Русские» – так захотіли називати себе московити, які тоді формувалися як народ, керманичі якого забажали бути керманичами великого древнього народу, з багатовіковою історією буття, якої в них не було. А щоб разюча різниця між корінним народом загарбаної території і загарбниками не була такою помітною, вони нищили і асимілювали підкорений народ усіма можливими засобами. Історично по мові населення визначали, якому народу належить земля. І це ключова причина того, чому загарбники під страхом смерті примушували підкорені народи вчити і говорити своєю мовою. Бо народ просто своїм існуванням і мовою повсякденного вжитку викривав брехню і проявляв мовно-культурну етнічну різницю, а значить в будь-який час міг заявити і про свої права на землю. Саме тому нам хочеться запитати вас, сучасних українців, чи розумієте Ви важливість мови свого постійного вжитку? Пропонуємо ще раз озирнутися навкруги, чи не те саме відбувається в нашій начебто вільній і суверенній державі? Мова якого народу лунає навкруги? А чия мова, того й земля, того й держава. Згадайте привід, з якого почалася вже сучасна анексія українських земель. «Это исконно русские земли, там говорят по-русски. Мы их возвращаем себе. Где вы видете там украинцев? А русских там притесняют».

            Наші пращури розуміли, що зберігаючи мову, вони зберігають себе як народ і свої права на землю, в якій живуть. Зберігають права на всі багатства, які є в ній. Щоб не втратити свою етнічну ідентифікацію, русинам – руському народу, довелося навіть підти на те, щоб змінити своє ім’я. Вони взяли ім’я, яке було прив’язане коріннями до відомої вже на той час усьому світу географічної назви території свого розселення і проживання – України. Так «з’явилися» і «почали існувати» українці.

            В той час, коли в Європі формувалися національні держави, в Україні Московія, що назвала себе Росією, тільки посилила політику нищення і агресивної асиміляції українського народу. Його морили голодоморами, переселяли до Сибіру і в інші республіки, саджали в ГУЛАГи, руйнували традиції, культуру, зганяли в чужі землі, вбивали у війнах. В різні часи це призводило до втечі з України спочатку заможної частини населення і прояву, серед бідніших прошарків, різних видів національного спротиву – гайдамаччини, козаччини, пізніше ОУН-УПА, холодноярщини. Та не так просто було знищити чисельний, розселений на великій території український народ, який давно усвідомив себе єдиним і прагнув зберегти себе і землю свого споконвічного буття. Чесно кажучи, нам дуже не хотілося повертатися в минуле, але причини багатьох сучасних проблем ховаються саме там, під пластом історії.

         Ближче до сучасності. Тривала боротьба українського народу за своє виживання переросла в боротьбу за утворення своєї національної держави, як сучасної форми організації свого життя для захисту себе і збереження своїх національних багатств. Однак Росія міцно “припаяла” Україну до себе і не бажала втрачати багаті ресурсами території. Вона на початку 90-х технічно обдурила українців з числа депутатів Верховної Ради УРСР і усунула з державного простору нової, щойно проголошеної держави, головний її суб’єкт націю – засновника, шляхом вилучення національної ознаки з паспортів громадян. Далі, її правлячий в Україні верхівці, вдалося закріпити в ній систему, по своїй суті, комуністичних Рад – екстрактивних представницьких органів управління з фактично безмежними правами над ресурсами та зберегти за своїми людьми ключові посади в усіх гілках влади. Їй вдалося утримати і не припинити дії державних органів УРСР, якими вона керувала, і залишити управління державою в їх руках для виконання своїх планів. Українці, як ви думаєте, що буде, якщо державні органи управління, які були утворені колишнім колонізатором, залишити в управлінні своєї національної держави? Як ви думаєте, якими будуть їх дії відносно українського народу – засновника і власника національної держави? Це все одно, що дати гвинтівки в руки ворогів і сказати, щоб тепер вони нас захищали. Та саме це відбулося в Україні! Ці проросійські керманичі від колішньої метрополії, щільно замасковані в органах державного управління, цілеспрямовано вели державу до появи в ній кримінальних олігархічних кланів, а український народ через систему екстрактивних органів управління до тотального зубожіння і втечі з країни, економіку до повної руїни, армію, як систему захисту її народу, до знищення, а державу до війни і анексії її земель та сецесії частини державної території. Їх руйнівні дії не припинилися і сьогодні. Більше того, вони активізувалися. Процеси остаточної ліквідації України, як держави, підійшли до фази загострення. Ліквідаторам Україна потрібна як ресурсна територія, за рахунок якої можна збагачуватись, не дбаючи про неї. Територія, яку можна нещадно використовувати разом з людьми, що живуть на ній. Яку, як вони вважають, вже скоро знову можна буде ділити, продавати, купувати, перерозподіляти і навіть потім, колись, не зараз, просто кинути як відпрацьований непотріб. Їм з самого початку проголошення державного суверенітету і незалежності не хотілось бачити Україну самостійною українською (національною) державою. Тому навіть повну назву держави, яка витікає з її організаційно-правового статусу, визначеного референдумом, ви не знайдете ніде. Навіть в паспортах маємо її скорочений варіант – похідний від географічної назви території – Україна.

Та чи може хтось сьогодні завадити цим руйнівним процесам? Чи реально щось змінити? Кому це потрібно і хто це може реалізувати?

Ми твердо переконані і відповідаємо – так, може. Реальність змін завжди залежить лише від того, якою мірою ми бажаємо їх втілення, і нашої наполегливості. Потрібно ж це, в першу чергу, та й в останню, нам – українцям – нації -засновнику своєї національної держави і законному власнику її національних багатств. Підкреслимо, що ми – українці, свою державу створили першими актами державотворення і своїм голосуванням 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі. І ВОНА ДЕ-ЮРЕ ІСНУЄ. Ми не побудували систему державних органів за проголошеним устроєм – Народовладдя. Повторимо, що перешкодою для цього було те, що органи управління колонізатора міцно тримали Україну в облозі. Вони не ліквідувалися з ліквідацією СРСР і УРСР, а захопили собою законодавчу, виконавчу, судову гілки влади і найвищі пости в органах нагляду і виконання, вчинивши дії, які можна кваліфікувати як дії проти національної державності Українського Народу, а захоплення його влади – є фактичним державним переворотом. Далі надзвичайно швидко провели «приватизацію», що була за фактом передачею всього економічного потенціалу Самостійної Української Держави – України в руки так званих «червоних директорів» – представників колішньої метрополії, бандитським угрупованням та представникам національних меншин, з яких і утворили «елітні» олігархічно-кланові групи для швидкого пограбування українського народу – власника національних багатств. Їм і це вдалося. Так от, українці, весь цей час умовної «незалежності» на території нашої національної держави діяли і діють до сьогодні незаконні приватні органи, які називають себе «Державними органами України». Всі як один, вони не створювались в законний спосіб і не могли цього законно зробити апріорі, тому що були певні дії, які, на той момент, могла і повинна була вчинити тільки НАЦІЯ – ЗАСНОВНИК ДЕРЖАВИ, яка самовизначалася щодо її утворення. Ці злочинці і зараз бояться того, що НАЦІЯ-ЗАСНОВНИК прокинеться і заявить про свої права, а також своєю єдністю і чисельністю законним шляхом забере все, що їй належить. Від держави до її національних багатств. Прибираючи національність з паспортів, розв’язуючи війну, а зараз навіть відкриваючи «безвіз», злочинні органи мають на порядку денному все те ж питання – ЗНИЩЕННЯ, РОЗПОРОШЕННЯ, ЧИСЕЛЬНЕ ЗМЕНШЕННЯ етнічної НАЦІЇ, що і сьогодні має всі права на те, що вони вкрали. Саме тому, національні рухи, політичні партії, різні їх об’єднання фінансуються ними і організовуються для того, щоб фрагментувати Український народ – етнічну НАЦІЮ і не давати їй об’єднувати навколо себе корінні народи і свідомих представників національних меншин в процесі відтворення Самостійної Української Держави – України, формуючи разом з ними політичну НАЦІЮ – НАРОД УКРАЇНИ. Їх розрахунок на те, що українці, які мають неякісну освіту, обібрані, голодні, розпорошені по політичним структурам і рухам, козацьким формуванням, бойовим батальйонам, затягнуті в кримінальні угруповання, навіть в самі «незаконні органи» незаконної «держави», зігнані зі своїх осель і землі-годувальниці, затравлені наркотиками і алкоголем або прикормлені з «барської» руки тітухани вже ніколи не зможуть порозумітися і щось зробити разом. Озлоблені і обурені, вони будуть довго і нудно з’ясовувати стосунки між собою або корінними народами і національними меншинами, які завжди легко і безкінечно можна провокувати. В цей же час продовжувати вбивства патріотів на Сході, а іншим допомагати виїжджати з України на Захід  та впевнено і спокійно готувати атаку на останній форпост національного державного суверенітету- ЗЕМЛЮ, розраховуючи добити залишки української Нації в бійні за неї. Ну а тій, національній меншості українців, яка все ж залишиться на цій території, думаю, запропонують об’єднатися в етнічну громаду національної меншини, щоб зберегти себе як етнос, який був колись великим Українським народом. Історія має не один такий приклад.

            Українці! Наша поява в правовому юридичному просторі Самостійної Української Держави- України означатиме для кожного з нас і для всієї України повернення собі свого права на життя! Прокидайтеся, поки ще нас більшість! Право і закон на нашому боці. А ще на нашому боці Той, хто створював цей Світ і нас – Український Народ в ньому, наділивши унікальною багатою землею, за яку досі точаться війни.

       Беремося до справи! Та щоб перемогти, в цьому змаганні нам потрібно спочатку подивитись на все, що з нами відбулося і відбувається по-новому, не так, як ми дивились завжди. Тоді і діяти ми зможемо не так, як в минулому. Там в минулому дійсно є готові шаблони старого мислення і старих навичок, які вже не працюють і не зможуть спрацювати в новій зміненій реальності.

Ми це зрозуміли і вже діємо! Діємо дійсно не так як завжди!

Пропонуємо і вам приєднатися до наших дій!

     Ми не утворюємо партій, національних рухів чи громадсько-політичних об’єднань. Їх вже достатньо. Ми не пропонуємо їх членам кудись переходити чи переформовуватись в нові структури або об’єднання. Все це вже теж було. Будучи внутрішньо розпорошеними розбратом, політичною заангажованістю, політизовані і неосвічені в справах державотворення, ми були не здатні піднятися вище особистих політичних інтересів до інтересів нації і своєї держави. Це і була головна причина, через яку ми, українці, опинялися на межі втрати своєї свободи і державності. На цій межі ми стоїмо і зараз. Коло замкнулося. Ми або повторимо те, що у нас з вами вже було – втратимо свою свободу і державність, або вийдемо за межі старого, щоб отримати інший, бажаний результат.

     Сьогодні ми вже здатні розірвати те коло і перейти на вищий рівень буття.

Буття етнічної і політичної нації!

         Від постійної національно-визвольної боротьби українського народу за право на існування і життя до відтворення своєї національної держави. Повну її назву ви вже знаєте – САМОСТІЙНА УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА – УКРАЇНА. Вона стоїть і чекає нас – українців, коли ми це усвідомимо та зайдемо в неї спокійно і виважено.

САМОСТІЙНА УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА – Українаце не якась метафора. Це та існуюча юридично-правова реальність, яку потрібно осягнути, зрозуміти та почати в ній жити і діяти по-новому. Подивіться на Бюлетень Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року. В ньому ми, українці, проголосували за незалежність та створення самостійної української держави – України. В цьому рішенні націю-засновника держави підтримали корінні народи та частина національних меншин. Саме за результатами референдуму всі держави світу визнали нашу національну державність.

Тільки нам, українцям, та нашим нащадкам вона потрібна для збереження свого життя і власного місця проживання на планеті. Потрібна, не як територія власної наживи, а як національна держава, надійно захищений рідний дім, куди ми завжди можемо повернутися звідусіль, де б ми не перебували.

 У нас з вами є всі юридичні законні підстави втрутитись, стати на перешкоді  жахливим руйнівним процесам, які відбулися і відбуваються на нашій національній території. Українському народу, який з утворенням своєї національної держави, став нацією, сьогодні реально загрожує фізичне винищення. Тому сьогодні нам потрібні консолідовані дії нації в побудові первинних національних суб’єктів державного устрою. Політичні партії і громадські рухи не можуть консолідувати націю для вирішення цього завдання. Рівень громадськості – підготувати, а політичних партій – провести у вже існуючі органи державного управління так звану еліту. Відібраний в суспільстві екстракт, як вони щиро вважають, найкращих з тих, що є. А сьогоднішнє завдання для нації – це завдання іншого рівня. Рівня утворення державного устрою і нової системи державного управління. Повторюємось, щоб підкреслити наступне: політичні партії і рухи, навіть національні, тільки фрагментують і розпорошують українське суспільство по симпатіям і антипатіям до їх лідерів. Сьогодні головним завданням нації є не провести українців в існуючи екстрактивні (закриті для більшості) представницькі органи влади, а собою утворити національні органи прямої демократії – інклюзивні(відкриті, доступні для народу) органи безпосередньої народної влади Самостійної Української Держави. Націям, яким вдалося провести такі зміни в системах управління своїми державами в більшій чи меншій мірі, сьогодні займають найвищі сходини рейтингів рівня добробуту своїх громадян.

         В Декларації про державний суверенітет, яка повинна була бути фундаментом Конституції і всіх наступних Законів, записані фундаментальні принципи державного устрою. НАРОДОВЛАДДЯ – це і є устрій нашої національної держави. В цьому устрої, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД – НАЦІЯ – ядро національної держави та її громадянства, разом з корінними народами, приєднуючи до себе національні меншини, утворює з усіма ними НАРОД УКРАЇНИ, формує таким чином через громадянство, ПОЛІТИЧНУ націю національної держави.

          В «Декларації прав людини і громадянина», яка була прийнята вперше у Франції 26 серпня 1789 року мовилося: «Джерелом суверенітету є НАЦІЯ. Ніяка корпорація, ніякі органи, жоден індивідуум не можуть користуватися владою, якщо вона не виходить проявлено з цього джерела». Без нації засновника держава неминуче розпадається. Та чи достатньо нам сьогодні виконання тільки цієї умови? Звісно ж ні. Виконання цієї умови – це забезпечення національної безпеки від будь-якого типу загроз. А от умовою розвитку і добробуту в державі є принципова зміна характеру самої системи державного управління. В світі немає жодної однакової держави. Та що об’єднує процвітаючі держави так це те, що в них націям-засновникам, вдалося побудувати такі системи управління державою, в яких більшість громадян на рівні своїх прав і обов’язків можуть вільно реалізувати своє право на владу і прийняття рішень, які прямо чи опосередковано зачіпають їх особисте життя.

 Тут на сайті www.sud-ua.info ви зможете познайомитись з моделлю повного державного устрою Самостійної Української Держави – України та своїми практичними діями підключитися до її побудови. Що тут найголовніше для УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ:

  • Система відповідає основним принципам і засадам, які були закладені Декларацією про державний суверенітет в Конституцію 1996 року та Цивільний кодекс України і відповідає міжнародним правовим актам державотворення – фундаментальним законам державності і будується на правовому фундаменті.

Це означає, що наші дії законні і ніхто не має права нам перешкоджати.

Ми, українці, є НАЦІЄЮ ЗАСНОВНИКОМ і ВЛАСНИКОМ своєї національної держави, консолідуємось в своїх діях щодо побудови в Самостійній Українській Державі – Україні, її повного державного устрою в частині безпосередньої влади УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.

Ми, українці, як нація-засновник своєї національної держави, беремо на себе відповідальність і відкрито заявляємо, ЩО НАШИМ СПІЛЬНИМ НАЦІОНАЛЬНИМ ІНТЕРЕСОМ, який своїм джерелом має міжнародне право НАЦІЙ на самовизначення і створення своєї національної держави, є ПОБУДОВА державного устрою Самостійної Української Держави – України, яка визнана державами Світу, у повній відповідності до заявленого в Декларації про державний суверенітет і в Конституції України.

Ми усвідомлюємо, що в національній державі, головною функцією якої є захист нації і її національних інтересів, в якій кожен українець є частиною НАЦІЇ і є НАЙВИЩОЮ ЦІННІСТЮ ДЕРЖАВИ, ЇЇ ГОЛОВНИМ ЗОЛОТИМ ФОНДОМ, МАЄ ЗНАХОДИТЬСЯ ПІД ОСОБЛИВИМ ЗАХИСТОМ будь-якого державного органу, який утворений і діє в законному порядку на її державній території. Будь-які насильницькі дії проти національної державності українського народу з боку політичних партій, громадських чи інших організацій і формувань, органів і осіб за п. 3 статті 1 Декларації про державний суверенітет, яка є фундаментом Конституції і всіх інших законів, карається за Законом.

ЗЕМЛЯ та її НАДРА, ПОВІТРЯНИЙ ЖИТТЕВИЙ ПРОСТІР над нею в межах кордонів заявлених в Декларації про державний суверенітет є наступними ВИЩИМИ ЦІННІСТЯМИ ДЕРЖАВИ І ЗНАХОДЯТЬСЯ ПІД ОСОБЛИВИМ КОНТРОЛЕМ НАЦІОНАЛЬНИХ ПЕРВИННИХ ДЕРЖАВНИХ СУБ’ЄКТІВ (Територіальних Громад Українського Народу), в обов’язок яких входить їх облік, контроль за їх збереженням і якісним використанням в інтересах Українського народу і на яких лежить відповідальність перед всією нацією-засновником держави.

Ми, українці, ЯК НАЦІЯ-ЗАСНОВНИК САМОСТІЙНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ – УКРАЇНИ, заявляємо, що на території своєї національної держави прагнемо побудувати МИРНІ І СПРАВЕДЛИВІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ З УСІМА КОРІННИМИ НАРОДАМИ І НАЦІОНАЛЬНИМИ МЕНШИНАМИ, які також як і ми, прагнуть таких відносин і ВИЗНАЮТЬ УКРАЇНУ НАЦІОНАЛЬНОЮ ДЕРЖАВОЮ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ.

УКРАЇНЕЦЬ!

 В якій би ти партії не був, яку б посаду не займав, в який би громадський рух не входив і де б ти не працював, ПЕРШ ЗА ВСЕ, ти представник українського народу, який змінив свій статус на ТИТУЛЬНУ НАЦІЮ, утворивши свою національну державу і присвоївши їй своїм титулом назву.

Ти важлива складова КОНСТИТУЦІЙНОГО СУБ’ЄКТУ – УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, якому на правах засновника НАЛЕЖИТЬ САМА ДЕРЖАВА І на правах власника всі її НАЦІОНАЛЬНІ БАГАТСТВА. Якщо ти усвідомив свій статус і зробив вільний вибір діяти, тоді тобі треба з’явитись юридично і фактично в своїй національній державі – Самостійній Українській Державі – Україні, для чого необхідно:

  • Свідомо і вільно проявити свою волю через ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ(стаття 1 Цивільного Кодексу України), форму якого ти можеш знайти тут в наступному розділі. Заповнити його на сайті, роздрукувати для себе в 2-х прим. Один з яких відправити на ел.адресу;
  • Знайти документи(свідоцтво про народження, метрики батьків, старий паспорт громадянина СССР тощо), за якими можна відтворити твоє етнічне походження і зробити з них копії;
  • Ініціювати самому створення або долучитися до вже утвореної чи тієї, що тільки формується, ініціативної групи представників українського народу, які проживають поряд з тобою в найменшій адміністративно-територіальній одиниці (селі, селищі, місті, районі міста з районним поділом) і провести декілька її зборів по наступних питаннях:

         ✓      Визначитися зі спільним інтересом ініціативної групи і її ініціативою, з якою вона утворюється з представників українського народу(зразок проекту протоколу можна знайти у відповідному розділі сайту);

         ✓      Обрання Голови, Заступника і Секретаря Ініціативної групи;

         ✓      Розгляд і затвердження положення про ініціативну групу і регламент її роботи;

         ✓      Утворення Комісії з національних питань і прав українського народу та громадянства.;

         ✓      Розгляд і затвердження Положення про Комісію з національних питань і прав українського народу та громадянства;

         ✓      Підготовка проекту Статуту Територіальної Громади Українського Народу, вивчення і розгляд його статей, прийняття їх і затвердження;

         ✓      Скликання Установчих зборів Територіальної Громади Українського Народу з пітання прийняття Статуту і обрання її органів Управління.

         ✓

Багато хто зараз може обуритися і спитати, що це за дурня? Іде війна. Хіба цими діями можна врятувати Україну? Відповідаємо – Так. Це наш вхід в правове поле своєї національної держави. Це відродження нас як суб’єктів влади з усіма нашими повноваженнями. Навіть повернення собі важливого права взяти зброю і захищати себе і своїх близьких. І це лише початок. Ми не бандити, ми власники своєї держави, розумні і сильні люди!

ПЕРЕМОГА ОБОВ’ЯЗКОВО ЗА НАМИ!

 Якщо у тебе є питання, з якими ти б хотів розібратись, ти не знаєш, що тобі робити, як правильно діяти або як оформити документи заходь на цей сайт. Він створений для допомоги тобі зробити перші прості та водночас такі важливі кроки.

ВІДРОДИТИ СЕБЕ ЯК УКРАЇНЦЯ І СОБОЮ СВОЮ НАЦІОНАЛЬНУ ДЕРЖАВУ.

БЕЗ ТЕБЕ ВОНА НЕ МОЖЕ ІСНУВАТИ!

ВИБІР ЗА ТОБОЮ.



Залишити відповідь