Витоки національної державності



Територія країни Україна – одна з найбагатших за своїм ресурсним і економічним потенціалом в Європі. Історично наші землі, надра, потужні економічні можливості та самі люди  ставали об’єктами нестерпних бажань володіння ними для владних еліт сусідніх держав. Тому український етнос, давно усвідомивши себе єдиним народом, багато віків боровся за право утворення своєї самостійної національної держави, яка потрібна була йому для захисту і збереження себе як унікального народу, створення умов для реалізації свого права на вільне життя та розвиток, в межах земель свого споконвічного розселення і проживання.  

Для українського народу мрія про свою незалежну самостійну національну державу була довготривалий час єдиною силою відстоювання чогось спільного, фактично була його національною ідеєю і головною детермінантою усіх її національно-визвольних рухів. Виходячи з цього, для українського народу держава – це спільність українського народу, інституційно реалізований стан його співжиття у вигляді державних інститутів – війська, міліції, виконавчих і законодавчих інститутів, інститутів права, моралі, традицій тощо, які утворюються самим українським народом і діють в його інтересах. Знаходячись довготривалий час(більш ніж триста років) в колоніальній залежності від Російської, а потім Радянської імперії, український народ постійно потерпав від фізичного винищення, культурної асиміляції, неякісної системи освіти, відсторонення його еліт від органів управління та від нищівного використання національних багатств в інтересах еліт іншого народу. Саме тому національно-визвольний рух героїчного українського народу ніколи не припинявся і, щойно з’являлася якась нагода або сприятливіші умови, завжди спалахував і розгорався з новою силою.  

В кінець-кінців боротьба українського народу завершилася в сучасному періоді (1990-1991 р.р.) етапом юридичного створення своєї національної Самостійної Української Держави – України шляхом референдумної демократії. Після чого процес подальшого її державотворення був загальмований і майже повністю зупинений діями антинаціональних сил які сьогодні можна кваліфікувати як дії проти національної державності українського народу. Наслідками цих дій стали узурпація державної влади українського народу олігархічно-клановими угрупуваннями та тотальна корумпованість державних інститутів, анексія частини національних територій, війна на Сході держави з чисельними людськими жертвами, нещадне пограбування національних багатств українського народу та його тотальне зубожіння, вимушений масовий виїзд українців за межі кордонів держави з загостренням демографічної кризи і загроза для українського народу втрати так і не побудовану ним, але юридично створену, свою національну державу. 

Та сьогодні все більше представників українського народу усвідомлюють причини цих наслідків. В інтелектуальних колах українців сьогодні вже визріли нові інноваційні шляхи виходу нації з цієї пастки. 

Головним викликом і завданням на цьому шляху для українського народу є усвідомлення свого спільного національного інтересу. Інтересу нації – засновника і власника своєї держави в побудові первинних національних інститутів державного управління. У світі їх ще називають інститутами прямої народної демократії або інститутами народовладдя. В Самостійній Українській Державі це інститути безпосередньої влади українського народу. Вони є фундаментом національної державності і безпеки. Через них український народ отримає можливості і дієві механізми реалізації своїх владних повноважень засновника і власника держави.  

Як їх побудувати? Що потрібно робити кожному і спільно?
Що це нам дасть?
Ви зна
йдете відповіді на ці питання тут на сайті.
На ньому ж ви зможете зробити свої перші необхідні для початку державотворення дії.  



Залишити відповідь